В Україні існують поодинокі приклади впровадження біогазових технологій. Перша БГУ, що працює на відходах тваринництва, була побудована в 1993 р. на свинофермі комбінату «Запоріжсталь». Потім побудовані біогазові установки компаніями «Агро-Овен», «Еліта», «Українська молочна компанія». Кілька прикладів впроваджених біогазових проектів існує на полігонах твердих побутових відходів (ТПВ) у містах Ялта, Алушта, Львів, Маріуполь, Кременчук, Луганськ, а також станції очистки стічних вод (м. Київ).
В цілому можна нарахувати близько дюжини БГУ різних типів, жодна з них не досягає високого рівня рентабельності без державної підтримки. У той же час, тільки агропромисловий сектор Україну, виробляючи значні обсяги органічних відходів, потенційно володіє енергетичними ресурсами біогазу, здатними замістити 2,6 млрд. м3 природного газу / рік. При подальшому розвитку сільського господарства цей потенціал може зрости до 7,7 млрд. м3/рік в перерахунку на природний газ.
Потенційний обсяг біогазового ринку в Україні можна освоїти до 2020 р. Тільки гнойових відходів тваринництва досить для будівництва в Україну близько 4000 БГУ. Необхідною передумовою реалізації даних проектів на першому етапі є запровадження відповідного ЗТ для електроенергії з біогазу. Далі паралельно з виробництвом електроенергії в Україні можна впроваджувати виробництво біометану, для безпосереднього заміщення природного газу.
Обгрунтування необхідної величини ЗТ для електроенергії з біогазу в Україну
Діючі в Україні «зелені» тарифи для ВДЕ та їх порівняння з ЗТ для біогазу, які пропонуються авторами статті, наведені в таблиці.
* — пропозиція авторів статті.
Для того, щоб біогазові проекти були цікаві інвестору, коефіцієнт ЗТ повинен бути встановлений на рівні принаймні:
· К=3,0 –для електроенергії з біогазу, отриманого з біомаси та відходів сільського господарства;
· К=2,7 – для всіх інших видів біогазу, зокрема біогазу з ТПВ, органічної частини ТПВ, стічних вод та їх осадів.
При таких ЗТ типові проекти з виробництва біогазу матимуть дисконтований термін окупності проектів у межах 7-10 років, що є мінімально прийнятним для залучення вітчизняних та іноземних інвесторів у цю галузь. Без ЗТ проекти не окуповуються.
Для підтвердження цих тверджень нижче наводяться розрахунки економічних показників для двох типових проектів з виробництва біогазу: БГУ потужністю 440 кВт ел, встановленої на свинофермі, і системи збору та утилізації біогазу на полігоні ТПВ в місті з населенням 100 тис. жителів.
Отримані результати розрахунків показують, що при ЗТ К = 3,0 і К = 2,7 типові проекти з виробництва біогазу матимуть дисконтований термін окупності проектів у межах 7-10 років.
Зелений тариф на біогаз в ЄС
В даний час ЗТ на ВДЕ діє в 21 країнах ЄС і 41 країні світу. У таблиці наведено величини ЗТ для біогазу в країнах ЄС та їх порівняння з ЗТ, які пропонуються для біогазу в Україну (коефіцієнти 3,0 і 2,7), євроцентів / кВт • год
Легко переконатися в тому, що при введенні в Україну ЗТ для біогазу з коефіцієнтами 3,0 і 2,7 Україні перебувала б на 6-му місці за величиною цього тарифу серед 10 країн ЄС, які аналізувалися. Таким чином, ЗТ, пропоновані для біогазу в цій статті, мають середню для ЄС цінове значення.
Вето на ЗТ для біогазу (Законопроект 8028)
Верховною Радою України в жовтні 2011 р. був прийнятий Законопроект 8028, який забезпечував можливість розвитку біогазових технологій в Україні, встановлюючи «зелений» тариф на закупівлю електричної енергії, виробленої з біогазу. На жаль, цей закон був ветований Президентом України у листопаді того ж року.
Ветуючи проект закону щодо «зеленого» тарифу для біогазу, Президент послався на розрахунки прогнозної собівартості електричної енергії, виробленої з ВДЕ, які були зроблені Інститутом відновлюваної енергетики НАН України. Зокрема, були отримані відносно високі собівартості виробництва електроенергії з біомаси. Проте представники Інституту неодноразово офіційно заявляли, що зазначені розрахунки не відносяться до біогазу. Крім того, в розрахунках інституту застосовувалася процедура прискореної амортизації основних фондів, що відбилося на отриманому результаті.
Офіційні дані Єврокомісії також заперечують подібні висновки про дорожнечу собівартості виробництва електроенергії з біогазу. За цими даними собівартість виробництва електричної енергії з біогазу знаходиться приблизно на одному рівні з собівартістю електроенергії, виробленої з інших поновлюваних джерел енергії, і значно дешевше собівартості сонячної електроенергії.
Також складно погодитися з тезою, що в Україні вартість електроенергії, виробленої з біогазу, після закінчення дії ЗТ в 2030 г буде вище, ніж вартість традиційної електроенергії з викопних видів палива. В якості спростування можна привести динаміку зростання цін на традиційну електроенергію в Україну за останні роки і ЗТ для біомаси та біогазу.
Динаміка зміни тарифу на електроенергію для споживачів 2-го класу напруги (синій) і їх порівняння з ЗТ для електроенергії з біомаси (червоний) і біогазу (помаранчевий).
Всупереч європейським і світовим тенденціям розвитку ВДЕ в пропозиціях взагалі не передбачено розвиток біоенергетики (відповідна колонка навіть не передбачена). Подібні пропозиції демонструють упереджене і необ'єктивне ставлення Держенергоефектівності до сектору біоенергетики і завдають шкоди національним інтересам України на користь окремих комерційних структур. У цьому контексті упереджена позиція цього відомства щодо ЗТ на біогаз не виглядає випадковістю.
ВИСНОВКИ
· Загальна частка ВДЕ становить на сьогоднішній день більше 9% загального споживання енергії в ЄС (затверджена мета — 20% в 2020 р.). Вклад біоенергетики становить 107,1 млн. т н.е. (близько 70% всього вкладу ВДЕ в енергобаланс ЄС).
· У 2009 р. в ЄС було вироблено біогазу в еквіваленті 10,3 млрд. м3 природного газу / рік. Планується подальше зростання цього сектора.
· Розвиток біогазових технологій в Україні здатне замістити від 2,6 до 8 млрд. м3/рік природного газу.
· Для того, щоб біогазові проекти були цікаві інвестору, коефіцієнт ЗТ потрібно встановити на рівні: К = 3,0 — для електроенергії з біогазу, отриманого з біомаси та відходів сільського господарства; К = 2,7 — для всіх інших видів біогазу, зокрема біогазу з полігонів ТПВ, органічної частини ТПВ, стічних вод та їх опадів.
·При таких зелених тарифах:
· типові проекти з виробництва біогазу матимуть дисконтований термін окупності в межах 7-10 років, що є мінімально прийнятним для залучення вітчизняних та іноземних інвесторів;
· Україна буде перебувати на 6-му місці за величиною ЗТ серед 10 найбільш успішних в біогазі країн ЄС. Пропоновані у статті коефіцієнти ЗТ знаходяться на середньому рівні для ЄС-27.
· Розвиток біогазових технологій внесе значний внесок у підвищення енергетичної незалежності держави, створить альтернативний газовий ресурс, зменшить гостроту покриття пікових навантажень, сприятиме створенню нових робочих місць і розвитку місцевої економіки.
· Стимулюючи виробництво електричної енергії з біогазу та біометану, держава одночасно підвищує рівень екологічної безпеки на території Україні, оскільки відходи сільського і комунального господарства, харчової та переробної промисловостей становлять загрозу здоров'ю населення, стану грунту, повітря і підземних вод. Біогазові технології — один з основних і найбільш раціональних шляхів знешкодження органічних відходів.
· Перероблені анаеробними методами органічні відходи є цінним органічним добривом, здатним підвищувати родючість грунтів — одного з найбільш цінних ресурсів держави, а також підвищувати конкурентоспроможність сільгосппродукції.
· Будівництво БГУ та їх інфраструктури з поступовим переходом на власне обладнання додатково стимулює українську економіку. Очікувані інвестиції в цю галузь складають до 30 млрд. гривень в середньостроковій перспективі.
Сектор біоенергетики та біогазу вимагає адекватної та неупередженої оцінки та підтримки з боку держави.
