Q Club

П'ять причин інтересу інвесторів до українського газу

На Українському енергетичному форумі, що пройшов у Києві, відразу кілька великих газовидобувників заявили про плановані масштабні інвестиції в українські проекти. Польська компанія Kulczyk Oil Ventures, за словами її директора Якуба Корчака, в нинішньому році має намір вкласти $55 млн у розвиток українського бізнесу – компанії «Куб Газ». Новий партнер Віктора Пінчука з нафтогазового бізнесу («ГеоАльянс») – нідерландська Arawak Energy повідомила про плани витратити $100 млн на буріння нових свердловин в 2013 році.

Exxon Mobil, яка в серпні 2012 року стала переможцем тендеру з розробки Скіфської площі на шельфі Чорного моря, найближчим часом сподівається підписати УРП (угоду про розподіл продукції) з урядом України. Vanco Prykerchenska, яка торік підписала мирову угоду з українським урядом, має намір витратити на розробку Прикерченської ділянки шельфу понад $300 млн протягом 3 років.

На ринок виходять нові гравці – в першій декаді березня СКМ Рината Ахметова оголосила про купівлю 25% акцій «Нафтогазвидобування» – найбільшої на сьогодні приватної газодобувної компанії. У чому причина підвищеного інтересу до галузі?

Висока ціна на газ

Увагу інвесторів газова галузь привернула на початку 2009 року – після підписання НАК «Нафтогаз України» і «Газпромом» угод, результатом яких стало дворазове зростання цін на російський газ для України. У минулому році середня ціна газу на кордоні з Росією склала $432/тис. куб. м. «На внутрішньому ринку ціна реалізації газу приватними компаніями для промспоживачів збігається з вартістю російського газу – зараз це близько $430/тис. куб. м (без ПДВ)», – говорить аналітик ІК Concorde Сapital Роман Дмитренко. Навіть з урахуванням високих рентних платежів – з початку року ставка становить близько 25% від ціни реалізації – нафтогазовий бізнес залишається високомаржинальним. «У середньому рентабельність по EBITDA в галузі становить близько 50%», – пояснює Роман Дмитренко.

Ресурсна база й інфраструктура

Минулого року Україна, за даними Міністерства енергетики, спожила 54 млрд. куб. м газу. З цього обсягу внутрішній видобуток склав трохи більше 20 млрд. «Україна – один найбільших ринків по споживанню газу в Європі, – розмірковує директор з розвитку бізнесу компанії «Бурова техніка» Андрій Закревський. – А внутрішній видобуток газу в останні кілька років практично не зростав».

British Petroleum оцінює підтверджені запаси газу в Україні в 900 млрд куб. м. «Підтверджених запасів природного газу достатньо для успішної роботи видобувних компаній. Необхідно вкладати в розробку нових родовищ», – підкреслює керуючий партнер консалтингової компанії Imepower Юрій Кубрушко. Значно полегшує роботу інвесторів в Україні й наявність необхідної інфраструктури. «Існуюча розгалужена система газопроводів, яка дісталася у спадок від Радянського Союзу – одна з кращих в Європі, – зазначає президент Асоціації газових трейдерів України Роман Сторожев. – Проблем з транспортуванням газу практично немає: транспортний бізнес не вимагає великих вкладень».

Неконсолідований ринок

До підвищення цін на газ в 2009 році в приватному нафтогазовидобуванні в Україні працювало близько 50 дрібних компаній, з яких регулярний видобуток газу вели не більше 30. Найбільший гравець – «Нафтогазвидобування» Нестора Шуфрича і Миколи Рудьковського – на піку виробництва в 2010 році забезпечував лише 30% обсягів видобутку приватних компаній або 3% загального видобутку газу в країні. «У секторі ніколи не було великого гравця або штучно нав’язаного монополіста, – говорить Юрій Кубрушко. – Інвесторів це приваблює». Ринок все ще далекий від консолідації: за підсумками минулого року видобуток приватними інвесторами перевалив позначку в 2 млрд. кубометрів – близько 10% сукупного виробництва газу в Україні.

Лібералізація ринку

У липні 2010 року був прийнятий закон «Про засади функціонування ринку природного газу» – одна з умов вступу України до Європейського енергетичного співтовариства. Головним нововведенням закону стало надання споживачам газу права самостійно вибирати постачальника. Промислові підприємства отримали це право 1 березня 2012 року. Результатом нововведення стало підвищення конкуренції між трейдерами і більш привабливі умови роботи для виробників. «Розпочата лібералізація газового ринку також стимулює інвесторів», – вважає Сторожев.

Позитивні сигнали від держави

«Ніколи ще не чув такої кількості позитивних відгуків від інвесторів про роботу в енергетичному секторі, як зараз», – зізнається Юрій Кубрушко. До недавнього часу головними факторами, що стримували інвестиції в галузь, були корупція і мінливість правил гри. Що змінилося за останні роки? «Держава продемонструвала, що потребує діалогу з інвестором, – пояснює Кубрушко. – Проведення тендерів на розробку Олеської і Юзівської площ з покладами сланцевого газу, підписання мирової угоди з Vanco – хороше тому свідчення». «Держава потребує альтернативного поставкам «Газпрому» ресурсу, – додає Сторожев. – У ситуації, коли державні компанії не можуть збільшити видобуток через недостатнє фінансування, надія покладається на приватників».

Чи довго триватиме інвестиційний бум в Нафтогазі? «Перспективи галузі багато в чому залежать від подій найближчого року і прогресу в розвитку проектів з видобутку сланцевого газу, – резюмує Кубрушко. – Якщо чиновники нічого не зіпсують, сектор буде активно розвиватися мінімум п’ять років».

Севгіль Мусаєва
За матеріалами: «Forbes.ua»