Q Club

Для Газпрому настав час «задавити» плани по розвитку нетрадиційних джерел газу в зародку

Геннадій Рябцев, заступник директора науково-технічного центру «Психея» (Україна):

З об'єктивних причин у будь-яких інших країнах неможливо здійснити «сланцеву революцію», яка в 2009 році вивела США на перше місце в світі з видобутку газу. Синергетичний ефект при розвитку нової галузі за океаном забезпечив ряд особливостей американського ринку, не характерних для будь-яких інших країн (за винятком, хіба що, Канади):

— Високий ступінь вивченості родовищ, відкритий доступ до наявних геологічних даних, невелика глибина залягання газоносних пластів (іноді 400-500 м);

— Довгострокова податкова і законодавча стабільність, порівняно ліберальне екологічне законодавство, стимулювання розвитку галузі на рівні держави (спеціальний податковий режим);

— Розвинена й інноваційна галузь надання бурових і транспортних послуг; висока конкуренція серед компаній, що спеціалізуються на обслуговуванні газовидобутку, розвідки та буріння свердловин; велика кількість бурових установок; постійно удосконалювані технології буріння;

— Розвинена інфраструктура і вільний доступ до газотранспортних мереж (будь-який виробник може бути упевнений, що в радіусі 10-20 км він зможе легко приєднатися до діючого газопроводу);

— Великі і малозаселені території;

— Приватна власність на надра (гарантує зацікавленість власників в отриманні додаткових 2-3 тис. доларів на місяць за буріння на їх ділянці);

— Незалежний нафтогазовий сектор; конкурентний ринок збуту;

— Бажання бізнесу взяти на себе більшу частину комерційних ризиків.

Те, що США вийшли на перше місце за обсягами видобутку газу, зовсім не означає, що ця країна стане його основним постачальником на європейські ринки. Щоб значно потіснити Газпром, необхідно істотно збільшити флот газовозів і розширити інфраструктуру регазифікації зрідженого природного газу, що поставляється через Атлантику. Під час нинішньої економічної кризи, яка загрожує затягнутися, щонайменше, до 2020 року, розраховувати на фінансування таких амбітних проектів американськими компаніями не доводиться. Існує і ще одна проблема, що стала для США актуальною після 11 вересня 2001 року. Уявіть собі, що терористи, що захопили в той день американські літаки, направили їх не на Вежі-близнюки, а на метановози, що стоїть біля нью-йоркського причалу. Складно уявити, що буде після цього з містом, але можна точно сказати, що відбудеться з 80 млн кубометрів газу.

Нетрадиційні вуглеводні не є альтернативою звичайним, точно так само, як і біопаливо не здатне замінити звичні нафтопродукти. По-перше, тому що традиційних вуглеводнів, в першу чергу — газу, цілком достатньо, щоб задовольняти зростаючі потреби світової економіки протягом найближчих 100 років. А якщо врахувати, що приблизно 25% газу спалюється даремно, то раціональне використання блакитного палива дозволить «прожити» ще довше. По-друге, детальна оцінка ресурсів і, тим більше, запасів нетрадиційних вуглеводнів за межами Північної Америки до цих пір відсутня. Вже майже 15 років всі зарубіжні джерела спираються на дослідження 1997 An Assessment of World Hydrocarbon Resources, хоча його автор, німецький фахівець з економіки енергетики Ганс-Холегр Рогнер називав наведені ним дані про 900 трлн куб. м ресурсів «гіпотетичними і спекулятивними». Як наслідок, в оцінці ресурсів (обсяг яких визначають на основі геологічних передумов і теоретичних побудов) і запасів (встановлюють за результатами геологічних і геофізичних досліджень) нетрадиційного газу присутня велика невизначеність. Якщо в МАГАТЕ переконані, що такого палива на земній кулі вп'ятеро більше, ніж звичайного, то Cedigaz вважає нетрадиційними всього 4% від достовірних світових запасів.

По-третє, освоєння нетрадиційних вуглеводнів пов'язано з наступними труднощами:

— Недостатня вивченість з точки зору геологічних та економічних характеристик;

— Обмежений доступ до запасів через їх розкиданість і, звичайно, великі глибини залягання;

— Ресурсні обмеження зважаючи на необхідність охоплення здобиччю великих площ, необхідністю облаштування значної кількості свердловин, вартість яких у кілька разів вище традиційних, відсутність великих обсягів піску і води, необхідних для буріння свердловин; — віддаленість запасів від існуючої інфраструктури.

Якщо в Газпромі думають про майбутнє, то, на мій погляд, вже прийшов час пом'якшення політики щодо найбільших європейських споживачів, у тому числі України, і «задавити» плани по розвитку нетрадиційних джерел газу в зародку, щоб потім, після 2020 року, не було болісно спостерігати за тим, як звичний прибуток спливає з рук.

За матеріалами: «Центр енергетичної експертизи»

Теги