Q Club

Михайло Гончар: Єврокомісія для нас в переговорах з «Газпромом» — гібридний союзник

Президент Центру «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар в інтерв'ю УНІАН спрогнозував, якими будуть майбутні переговори з «Газпромом», розповів, чому затягується процес в Стокгольмському арбітражі, а також про долю «газових» проектів Росії в обхід України.

Україну в перші дні березня з візитом відвідав віце-президент Європейської комісії з питань Енергетичного союзу Марош Шефчович. Він зустрівся з президентом Петром Порошенко і прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком. Єврокомісар також взяв участь у Міжнародній енергетичній конференції Інституту Адама Сміта в Києві. Як з його боку, так і з боку української влади пролунала низка заяв. Прокоментувати їх УНІАН попросив президента Центру «Стратегія ХХІ» Михайла Гончара. Він розповів і про настрої учасників енергофоруму, про ті акценти, які розставлялися ними в світлі енергопроблем нашої країни.

Одна з найяскравіших заяв Мароша Шефчовича — він закликав Україну готуватися до переговорів з «Газпромом», так як Стокгольмський арбітраж до кінця 2016 року не розв'яже суперечку «Нафтогазу» і російського монополіста. Чого слід очікувати?

Швидше за все, буде підписаний «зимовий пакет». Без винесення вердикту в цьому році арбітражем майбутній опалювальний сезон перебуває під певними ризиками. Тому потрібно готувати новий пакет документів на зимовий період 2016—2017 років. Думаю, все буде відбуватися так само, як і в попередні два сезони.

Єврокомісія пропонує провести «газові» переговори в кінці поточного опалювального сезону і гарантує свою участь …

І участь Єврокомісії буде виглядати традиційно — начебто нас підтримують, але з огляданням на «Газпром». А «Газпром» це відчуває і починає ще сильніше тиснути. Розраховувати, що Єврокомісія займе однозначну позицію, не доводиться. В даному випадку ЄК для нас — гібридний союзник, на жаль. Але це — реалії і їх потрібно враховувати.

Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк прогнозував прийняття рішення Стокгольмським арбітражем до кінця 2016 року, і в нашу користь. Чому процес затягується?

Швидше за все, рішення арбітражу про продовження процесу прийнято в результаті зволікань з боку «Газпрому». Єврокомісія не може вплинути на роботу арбітражу. Він, звичайно, має свою процедуру, але якщо хтось із сторін затягує з наданням відповідної інформації, не виконує певні дії, то відбувається гальмування з винесенням вердикту. А «Газпром» обізнаний у арбітражних процедурах, він пережив їх десятки в суперечках з різними європейськими компаніями. Російський монополіст зараз вдало використовує свій досвід. З точки зору «Газпрому» — час працює на нього. Думаю, навіть не факт, що в 2017 році буде фінальне рішення за нашими позовами.

А що буде, якщо процес затягнеться до 2019 року, коли завершиться термін дії контракту з «Газпромом»?

Не можна виключати сценарію, що зволікання триватимуть якраз до завершення контракту. Але для арбітражу це значення не має. Вердикт буде винесений і після закінчення контракту. До речі, в будь-якому контракті зазначено, що в разі завершення терміну його дії зобов'язання сторонами виконуються повною мірою. Арбітражне рішення буде дану умову враховувати, від відповіді ніхто не піде. Зобов'язання по цьому документу повинні бути виконані, згідно з міжнародним правом.

Для чого саме «Газпром» затягує процес?

Щоб не відволікатися і продовжувати вирішувати питання, пов'язані з трубопроводами в обхід України, наприклад, «Північний потік-2». Затягування процесу в арбітражі є додатковим фактором невизначеності щодо України, який Росія і Німеччина, до речі, невідомо, хто з них в більшій мірі, використовують, щоб обгрунтувати необхідність «Північного потоку-2». Вони демонструють — в Україні є політична нестабільність, в нашій країні не військова агресія, а військовий конфлікт — за їх трактуванням, плюс гальмування реформ в нафтогазовому секторі. Тому буде робитися акцент на необхідності підстраховки транзиту палива і реалізації озвучених «Газпромом» проектів. У цьому питанні російська і німецька сторони працюють в синергії.

Якими, на вашу думку, повинні бути дії України та Єврокомісії?

На Міжнародній енергетичній конференції Інституту Адама Сміта і Марош Шефчович, і представники вітчизняного ПЕКу висловлювалися з цього приводу. Алгоритм дій, який вибудовується, досить чітко прозвучав — Європейська комісія повинна визначитися не з точки зору, кого підтримати, а точки зору того, що її позиція не може бути арбітражною. Єврокомісія повинна виходити з того, що Україна має Угоду про асоціацію з ЄС, членство в енергетичному співтоваристві, дала старт реформі газового ринку, в тому числі, запустила процедуру поділу «Нафтогазу».

При цьому для України існує певний ризик — що ми будемо робити, якщо виділимо «Укртрансгаз» в самостійну компанію, а Росія і Німеччина побудують «Північний потік-2». У разі транспортування власного газу і імпортованого мінімуму «Укртрансгаз» навряд чи буде працювати з нульовою рентабельністю, він стане збитковим. І що далі?

Але Марош Шефчович заявив, що Європейська комісія поки не прийняла певне рішення по «Північному потоку-2» через відсутність конкретної інформації з боку «Газпрому». Він також акцентував, що «Україна повинна залишатися важливою транзитною країною» …

Формула, яку озвучив Марош Шефчович, — правильна. Але далі важливі цифри — скільки ми будемо транзитувати. Віце-канцлер Німеччини Зігмар Габріель сказав — давайте будувати «Північний потік-2» і при цьому Україна залишиться транзитною країною. Але рівень транзиту газу тоді складе близько 30 млрд кубів.

Але це для нас неприйнятно. Порошенко під час зустрічі з Марошем Шефчовичем в черговий раз наполягав, що «Північний потік-2» повинен бути заблокований. Говорив про це і Яценюк. Вони розраховують на підтримку Єврокомісії в цьому питанні …

І я про те ж — проект для нас неприйнятний. Потужність газотранспортної системи України складає 140 млрд кубів. Вона з цією метою спроектована і з такими обсягами функціонувала. Якщо залишиться 30 млрд, то ГТС буде нерентабельною. Тобто, можна говорити, що Україна — транзитна країна і при «Північному потоці-2». Але те, що станеться, в корені міняє ставлення до нас з боку Європи.

До «Північного потоку-2» недавно додався ще один російський проект в обхід України — «Посейдон». Як думаєте, що буде з ним?

Він не виник раптом, його «Газпром» витягнув на поверхню. Проект «Посейдон» був задуманий для поставок азербайджанського газу з Греції по дну Іонічного моря на південь Італії, але потім заморожений. Поява проекту — стратегія Росії, спрямована на перешкоджання проекту Трансадріатичного газопроводу, який намагається реалізувати ЄС також для транспортування азербайджанського газу по маршруту Греція, Албанія, Адріатичне море до Італії.

У Росіян з проектом нічого не вийде. Але з точки зору медійного, пропагандистського впливу, то, безсумнівно, зараз це спрацьовує. Така стратегія «Газпрому»: знищення конкурентів, проштовхування виключно власних інтересів як щодо Балтики, так і Чорного моря. При цьому Європейська комісія видає розпливчасті формулювання — ми не стільки впливаємо на процеси, скільки є таким собі активним статистом. На жаль.

Яценюк під час зустрічі з Марош Шефчович запропонував почати роботу по синхронізації енергосистем України і Європейського Союзу. Єврокомісар відповів лише пропозицією поділитися досвідом країн Балтії. Але ЄС веде роботу по синхронізації енергосистем з балтійськими країнами вже більше десяти років. В енергопрограмі Євросоюзу взагалі планується завершити процес до 2025 року. Україна зможе це зробити швидше?

Ми швидше це не зробимо. Тим більше в наших умовах. Про синхронізації говорилося і раніше. Але на це може піти і десять років, і більше. Балтійський досвід — показовий. Ці країни є членами Євросоюзу з 2004 року, і тільки зараз намагаються досягти синхронізації. В українському випадку все складніше, і десятирічний термін — нормальний варіант. Яценюк, роблячи заяву, не мав же на увазі, що все відбудеться миттєво. Очевидно, він вирішив не називати тимчасові рамки, тому що вони у людей необізнаних оптимізм не викличуть, а знаючі і так все розуміють.

Що для України дасть синхронізація енергосистеми з європейською?

Енергосистеми України та ЄС зможуть спокійно обмінюватися електроенергією при збоях і в разі виникнення дефіциту. На форумі прозвучало, що зараз у нас 7 гігават вільних потужностей для виробництва електроенергії. Вони простоюють, бо електроенергію нікуди подіти — на внутрішньому ринку вона не потрібна, а експортувати ми в такому обсязі не можемо. Поставки за кордон йдуть тільки через Бурштин, який працює в режимі енергоострова. До речі, він синхронізований з європейською енергосистемою.

Нам необхідна синхронізація. Тоді наша енергосистема буде працювати на стабільній частоті. Зараз у нас цього немає, і таку електроенергію ніхто не купить, вона просто розбалансує енергосистеми суміжних країн.

Чому такий довгий період синхронізації?

Тому що потрібно зробити колосальний обсяг робіт всередині енергосистеми щодо приведення її до того стану, який відповідає технічним умовам, існуючим в країнах Європейського Союзу. Нереалізованого в цьому нічого немає, але потрібен час і, звичайно, чималі гроші.

Марош Шефчович на питання — чи оцінювала Єврокомісія можливість України стати повністю незалежною від російського газу — конкретно не відповів, привів тільки приклад ЄС, який активно просуває стратегію диверсифікації та наша країна має її дотримуватися. А для цього нам потрібно прискорювати реформи. Ми дуже мало робимо в цьому напрямку?

Реформи в енергетичному секторі не можуть бути швидкими. У Брюсселі вважають, що клацнув пальцем і за півроку все зроблено. Навіть в ЄС так не було, причому в розвинених країнах. Той же Третій енергопакет вони п'ять років імплементували. Але у нас, на жаль, є ті, хто повівся — склав графіки відповідні. А в Європі тепер кажуть — ви ж встановили терміни, так і їх дотримуватись.

Наприклад, Марош Шефчович сказав, що розроблений мережевий кодекс, який є частиною реформи, недосконалий, його треба коригувати. І швидко. Але в Польщі в нього десятки разів вносилися зміни. А до нас пред'являють завищені вимоги. Ми, безсумнівно, не демонструємо особливої ​​прудкості, але в Євросоюзі виносять за дужки, що Україна знаходиться під зовнішньою агресією. На форумі ні з вуст єврокомісара, ні інших представників ЄС це не прозвучало. Були якісь невиразні натяки, що вони знають про наші проблеми, але реформи понад усе. І ми не повинні це ігнорувати. Виходить, від нас вимагають негайних реформ, трясуть в руках пачки євро, які нібито чекають нововведень, а з іншого боку грають з «Газпромом», наприклад, з «Північним потоком-2». Але якщо ми будемо реалізовувати реформу європейського зразка, то ми отримаємо нові проблеми для себе. До речі, на сьогодні вже діє реформа української газотранспортної системи, і її робота навіть більш прозора, ніж в ряді країн ЄС.

Але якщо у Росії все вийде з «Північним потоком-2», то перед нами стануть проблеми: що робити з людьми, які там працюють, що робити з самою системою — нам так багато труб не треба. Якщо їх навіть законсервувати, то все одно потрібно буде підтримувати, охороняти — це стратегічний об'єкт. У мене, на жаль, склалося враження і по цьому форуму, і по ряду інших європейських, що мало хто в ЄС це розуміє, а особи, покликані приймати рішення, взагалі про це мовчать. Вирішувати потім проблему хочуть по мінімуму, і краще на папері.

І наостанок про ваше враження від нинішнього енергетичного форуму. На чому робився головний акцент?

Ця конференція — показова. В першу чергу, йдеться про те, де в України вузькі місця і що потрібно зробити для вирішення проблем. З української сторони вимальовується об'єктивний стан справ, з європейської — йде шаблонний підхід, за алгоритмом, напрацьованого для країн ЄС, де все виглядає інакше, ніж в наших реаліях. У будь-якому випадку, це корисний обмін думками та оцінками — так зване звіряння годинників.

Крім того, видно, що в ряді секторів йде реальна робота, це — не нульова стадія, коли до чогось готуються. Процес пішов. І швидкість процесу нікого не влаштовує, але такі сьогоднішні реалії. Якщо на «Запорожець» поставити двигун «Мерседеса» з турбонаддувом, то він зможе їхати швидше, але найімовірніше розвалиться. І це треба враховувати.

За матеріалами: «УНІАН»

Теги