Вуглеводневі ділянки на Чорноморському шельфі навколо Криму можуть на довгі роки залишитися без розробки. Цивілізований світ не вкладатиме туди гроші, а в Росії їх просто нема.
Днями російський фонд «Інститут енергетики та фінансів» оприлюднив проект доповіді для президента Росії Володимира Путіна про ресурси Чорноморського шельфу. Експерти фонду дійшли висновку, що «вуглеводневі ресурси Чорноморського шельфу оцінюються в 435,1 млн тонн нафти і 1,97 трлн кубометрів газу».
Запаси нібито розподілилися так: шельф Азовського моря – 25,3 млн тонн нафти та 388 млрд кубометрів газу; Прикерченської зони – 126,8 млн тонн нафти і 321,2 млрд кубометрів газу; Північно-Західної частини – 50,4 млн тонн нафти і 495,7 млрд кубометрів газу. Ресурси глибоководної частини шельфу вони оцінили в 232,6 млн тонн нафти та 766,6 млрд кубометрів газу.
Гра цифр
Ці цифри викликають певний скепсис у фахівців. «Таких мільйонів тонн нафти там точно немає, тому що Чорноморський шельф більше газовий чи, точніше, газоконденсатний», – каже Володимир Плечун, колишній перший заступник генерального директора ПАТ «Чорноморнафтогаз». Компанія розробляє шість газових родовищ і тільки одне нафтове, і досі там видобували не більш як 10 000 тонн нафти на рік.
«Є три основні категорії визначення запасів: розвідані, підтверджені та розроблювані. Так от, на сьогодні щодо Чорноморського шельфу в нас є підтверджені запаси тільки на 5% території. Усе інше треба бурити, бурити й бурити. Ну пройшла геодезія, сказали: так, дуже схоже, що ось ці порожнечі – газові. Другий етап – треба підтвердити, чи там газ, чи вода, чи газовий конденсат. Необхідно встановити вишку і пробурити свердловину, потрібні геологорозвідувальні роботи», – описує нинішню ситуацію із запасами Плечун.
За даними президента Київського міжнародного енергетичного клубу Q-club Олександра Тодійчука, загальний обсяг запасів Чорноморського шельфу можна оцінити в 66 млрд кубометрів газу та 22 млн тонн нафти, перспективні – 73 млрд кубометрів газу та 51 млн тонн нафти. За оперативними даними НАК «Нафтогаз України» – ще менше. У зоні доступності є 48 млрд кубів газу і 3 млн тонн нафти.
Стриманий оптимізм світових гігантів
Закордонні компанії теж доволі прагматично дивилися на український шельф. Наприклад, італійська Eni та французька EDF, які мали намір розробляти чотири ділянки (Маякову, площі Абіха й Кавказька та саму нафтоносну частина шельфу – структуру Суботіна), у базовому сценарії прописали 2 млн тонн на рік, в оптимістичному – 3 млн тонн. І то якщо знайдуть такі поклади. Інвестиції в проект оцінювали на рівні $4 млрд, а працювати там вони збиралися не менш як 50 років із можливістю пролонгації. 7 листопада 2013 року Eni та EDF підписали угоду про розподіл продукції з «Чорноморнафтогазом» і компанією «Води України» саме на таких умовах.
Угоду про розподіл продукції щодо газу на Скіфській площі глибоководного шельфу ще наприкінці 2013 року Україна планувала підписати з консорціумом компаній на чолі з американською ExxonMobil. Туди увійшли також британсько-голландська Shell і румунська Petron. Прогнозований щорічний обсяг видобутку газу мав становити до 3–4 млрд кубометрів на рік. Проте в березні цього року Exxon Mobil вирішила відкласти розвідування на українській частині Чорного моря у зв'язку з нестабільною політичною ситуацією. Тому на сьогодні найперспективнішим є Одеське родовище, яке давно розробляють. Підтверджені запаси становлять там 25 млрд кубів газу. А все інше – «треба бурити».
Відібраному вірити
Досі всі роботи з розвідування та буріння на шельфі фінансувала Україна через НАК «Нафтогаз України». Після анексії Криму Росією «Чорноморнафтогаз», як і весь шельф, самопроголошена кримська влада націоналізувала. Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан назвав загальну суму втрат України від націоналізації нафтогазового господарства Криму – $40 млрд. Сьогодні в головному офісі НАК «Нафтогаз України», чиєю 100-відсотковою донькою є «Чорноморнафтогаз», фахівці шукають документи і деталізують втрати. 41 мішок із документами компанії, який недавно знайшли під Києвом, напевно допоможе це зробити. Папери загадково зникли з офісу наприкінці лютого.
«Чорноморнафтогазу» належать ліцензії на 17 родовищ, а також чотири плавучі бурові установки, стаціонарні платформи, виробничі бази та технологічний флот, зокрема й підводний трубоукладач. Величезну кількість грошей було витрачено на потенційне підвищення обсягів видобування газу та нафти. 2013 року видобуток газу зріс на 40,6%, до 1,65 млрд кубометрів, а до 2015-го він мав становити 3 млрд кубів», – уточнює Олександр Тодійчук. До речі, знамениті «вишки Бойка», які працюють у Криму, купували кредитним коштом, наданим НАКом, і, відповідно, їх мають повернути йому.
Безгосподарні активи
Сьогодні шельф не розробляють, усі проекти заморожено. Спочатку Крим погрожував відразу ж після націоналізації продати «Чорноморнафтогаз» російському «Газпрому».
Але останній не поспішає приростати чорноморськими активами. Влада окупованого півострова вже ухвалила рішення щодо перегляду угод про розподіл продукції – як підписаної Україною з Eni та EDF, так і тої, яку тільки планували підписати з ExxonMobil. У разі відмови компаній від своїх інвестиційних зобов'язань Крим погрожує виставити їхні частки на повторні аукціони.
Загрози, м'яко кажучи, сумнівні. Зважаючи на той факт, що світова спільнота не визнала анексії Криму й не вважає його законною територією Росії, навряд чи на шельф прийдуть якісь інші компанії. США і Канада навіть ввели санкції проти «Чорноморнафтогазу» і цілої низки кримських чиновників. Якщо якійсь зарубіжній компанії захочеться вести бізнес на території Криму, то вона мусить пам'ятати про це. Санкції передбачають блокування всіх фінансових операцій осіб і компаній, щодо яких вони введені, а також забороняють громадянам США та Канади вести бізнес із фігурантами списку.
Теоретично Eni та EDF можуть звернутися до Російської Федерації з проханням забезпечити їм умови для виконання угод, досягнутих з українською стороною. У разі відмови компанії можуть звернутися до Міжнародного арбітражу з проханням усунути перешкоди для виконання ними інвестиційних зобов'язань. «Проте обсяги вуглеводнів Чорноморського шельфу на такі великі, щоб ризикувати своєю репутацією, – вважає співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. – Враховуючи міжнародну думку щодо цього, компанії навряд чи підуть на такі кроки».
Ці санкції торкнуться «Газпрому», якщо він зважиться купити «Чорноморнафтогаз» чи укладатиме з ним якісь угоди. «Газпром» може зіткнутися з серйозними проблемами під час валютних розрахунків з імпортерами. При таких операціях найчастіше вдаються до послуг американських банківських установ», – визнає завідувач кафедри «Прикладна політологія» Фінансового університету при уряді Росії Костянтин Симонов.
Неприємним для України поворотом подій може стати вимога Eni й EDF виконання умов підписаної угоди. «Очевидно, що Україна фактично не може виконати ці умови, оскільки фізично не контролює територію Криму. Eniта EDF сміливо можуть вимагати компенсації за невиконання цього договору. Україна дотепер законодавчо не визначила, що анексія Криму була «форс-мажором», відповідно, якщо цього не визнати, Україна зобов'язана забезпечити виконання умов договору», – уточнює Артем Пепа, керуючий партнер адвокатської колегії «Статус».
Тупикова гілка ізоляції
Утім, більшість опитаних Forbes експертів сумніваються в реалізації описаної вище ситуації. Оскільки Крим набув статусу спірної території, більшість компаній і фінансових інституцій самі відмовляться від роботи в цьому регіоні. «У найкращому разі компанії, які мали підписані угоди на розроблення родовищ у Криму, заморозять проекти і повернуться, коли стабілізується політична ситуація, що, на жаль, станеться не швидко», – вважає Юрій Корольчук, співзасновник Інституту стратегічних досліджень. – Найімовірніше, можливість інвестувати в Чорноморський шельф буде тільки в якихось російських незалежних компаній. Але навіть для них основними стануть питання репутації та санкцій».
Ще одним із важких питань може стати дорожнеча робіт. Буріння однієї свердловини на глибоководній ділянці коштує близько $100 млн. І не факт, що з перших свердловин компанія відразу знайде газоносні пласти. А облаштування плавучих платформ, прокладка трубопроводів – це мільярди доларів, яких Росії в умовах світової ізоляції просто ніде взяти.
Україна просувала розроблення чорноморського шельфу, сподіваючись забезпечити цим більший рівень газової незалежності від РФ. Самій же Росії не дуже потрібні додаткові газові ресурси в чорноморському регіоні. Потреби Криму може забезпечити і вже наявна інфраструктура «Чорноморнафтогазу», а продавати цей газ за кордон стає малоперспективною справою. 17 квітня Єврокомісія ухвалила резолюцію, в якій закликала всі країни Європи не допустити будівництва газопроводу «Південний потік», який через Чорне море мав вийти в країни Південної та Східної Європи. Одна з вимог ЄК – ввести санкції проти російських нафтогазових компаній і взагалі максимально скоротити співпрацю з Росією в газовій сфері.
Міністр енергетики Росії Олександр Новак запевняє, що РФ і далі продовжуватиме будівництво «Південного потоку», оскільки воно відбувається на основі міжурядових угод, а не рішень Євросоюзу. Проте Болгарія ще до рішення Єврокомісії демонтувала на своїй території пілотну ділянку майбутнього газопроводу. А в інших країнах ще нічого й не починали робити.
Forbes Ukraine
Шельф без ручки
23.04.2014
Вуглеводневі ділянки на Чорноморському шельфі навколо Криму можуть на довгі роки залишитися без розробки. Цивілізований світ не вкладатиме туди гроші, а в Росії їх просто нема.
Днями російський фонд «Інститут енергетики та фінансів» оприлюднив проект доповіді для президента Росії Володимира Путіна про ресурси Чорноморського шельфу. Експерти фонду дійшли висновку, що «вуглеводневі ресурси Чорноморського шельфу оцінюються в 435,1 млн тонн нафти і 1,97 трлн кубометрів газу».
Запаси нібито розподілилися так: шельф Азовського моря – 25,3 млн тонн нафти та 388 млрд кубометрів газу; Прикерченської зони – 126,8 млн тонн нафти і 321,2 млрд кубометрів газу; Північно-Західної частини – 50,4 млн тонн нафти і 495,7 млрд кубометрів газу. Ресурси глибоководної частини шельфу вони оцінили в 232,6 млн тонн нафти та 766,6 млрд кубометрів газу.
Гра цифр
Ці цифри викликають певний скепсис у фахівців. «Таких мільйонів тонн нафти там точно немає, тому що Чорноморський шельф більше газовий чи, точніше, газоконденсатний», – каже Володимир Плечун, колишній перший заступник генерального директора ПАТ «Чорноморнафтогаз». Компанія розробляє шість газових родовищ і тільки одне нафтове, і досі там видобували не більш як 10 000 тонн нафти на рік.
«Є три основні категорії визначення запасів: розвідані, підтверджені та розроблювані. Так от, на сьогодні щодо Чорноморського шельфу в нас є підтверджені запаси тільки на 5% території. Усе інше треба бурити, бурити й бурити. Ну пройшла геодезія, сказали: так, дуже схоже, що ось ці порожнечі – газові. Другий етап – треба підтвердити, чи там газ, чи вода, чи газовий конденсат. Необхідно встановити вишку і пробурити свердловину, потрібні геологорозвідувальні роботи», – описує нинішню ситуацію із запасами Плечун.
За даними президента Київського міжнародного енергетичного клубу Q-club Олександра Тодійчука, загальний обсяг запасів Чорноморського шельфу можна оцінити в 66 млрд кубометрів газу та 22 млн тонн нафти, перспективні – 73 млрд кубометрів газу та 51 млн тонн нафти. За оперативними даними НАК «Нафтогаз України» – ще менше. У зоні доступності є 48 млрд кубів газу і 3 млн тонн нафти.
Стриманий оптимізм світових гігантів
Закордонні компанії теж доволі прагматично дивилися на український шельф. Наприклад, італійська Eni та французька EDF, які мали намір розробляти чотири ділянки (Маякову, площі Абіха й Кавказька та саму нафтоносну частина шельфу – структуру Суботіна), у базовому сценарії прописали 2 млн тонн на рік, в оптимістичному – 3 млн тонн. І то якщо знайдуть такі поклади. Інвестиції в проект оцінювали на рівні $4 млрд, а працювати там вони збиралися не менш як 50 років із можливістю пролонгації. 7 листопада 2013 року Eni та EDF підписали угоду про розподіл продукції з «Чорноморнафтогазом» і компанією «Води України» саме на таких умовах.
Угоду про розподіл продукції щодо газу на Скіфській площі глибоководного шельфу ще наприкінці 2013 року Україна планувала підписати з консорціумом компаній на чолі з американською ExxonMobil. Туди увійшли також британсько-голландська Shell і румунська Petron. Прогнозований щорічний обсяг видобутку газу мав становити до 3–4 млрд кубометрів на рік. Проте в березні цього року Exxon Mobil вирішила відкласти розвідування на українській частині Чорного моря у зв'язку з нестабільною політичною ситуацією. Тому на сьогодні найперспективнішим є Одеське родовище, яке давно розробляють. Підтверджені запаси становлять там 25 млрд кубів газу. А все інше – «треба бурити».
Відібраному вірити
Досі всі роботи з розвідування та буріння на шельфі фінансувала Україна через НАК «Нафтогаз України». Після анексії Криму Росією «Чорноморнафтогаз», як і весь шельф, самопроголошена кримська влада націоналізувала. Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан назвав загальну суму втрат України від націоналізації нафтогазового господарства Криму – $40 млрд. Сьогодні в головному офісі НАК «Нафтогаз України», чиєю 100-відсотковою донькою є «Чорноморнафтогаз», фахівці шукають документи і деталізують втрати. 41 мішок із документами компанії, який недавно знайшли під Києвом, напевно допоможе це зробити. Папери загадково зникли з офісу наприкінці лютого.
«Чорноморнафтогазу» належать ліцензії на 17 родовищ, а також чотири плавучі бурові установки, стаціонарні платформи, виробничі бази та технологічний флот, зокрема й підводний трубоукладач. Величезну кількість грошей було витрачено на потенційне підвищення обсягів видобування газу та нафти. 2013 року видобуток газу зріс на 40,6%, до 1,65 млрд кубометрів, а до 2015-го він мав становити 3 млрд кубів», – уточнює Олександр Тодійчук. До речі, знамениті «вишки Бойка», які працюють у Криму, купували кредитним коштом, наданим НАКом, і, відповідно, їх мають повернути йому.
Безгосподарні активи
Сьогодні шельф не розробляють, усі проекти заморожено. Спочатку Крим погрожував відразу ж після націоналізації продати «Чорноморнафтогаз» російському «Газпрому».
Але останній не поспішає приростати чорноморськими активами. Влада окупованого півострова вже ухвалила рішення щодо перегляду угод про розподіл продукції – як підписаної Україною з Eni та EDF, так і тої, яку тільки планували підписати з ExxonMobil. У разі відмови компаній від своїх інвестиційних зобов'язань Крим погрожує виставити їхні частки на повторні аукціони.
Загрози, м'яко кажучи, сумнівні. Зважаючи на той факт, що світова спільнота не визнала анексії Криму й не вважає його законною територією Росії, навряд чи на шельф прийдуть якісь інші компанії. США і Канада навіть ввели санкції проти «Чорноморнафтогазу» і цілої низки кримських чиновників. Якщо якійсь зарубіжній компанії захочеться вести бізнес на території Криму, то вона мусить пам'ятати про це. Санкції передбачають блокування всіх фінансових операцій осіб і компаній, щодо яких вони введені, а також забороняють громадянам США та Канади вести бізнес із фігурантами списку.
Теоретично Eni та EDF можуть звернутися до Російської Федерації з проханням забезпечити їм умови для виконання угод, досягнутих з українською стороною. У разі відмови компанії можуть звернутися до Міжнародного арбітражу з проханням усунути перешкоди для виконання ними інвестиційних зобов'язань. «Проте обсяги вуглеводнів Чорноморського шельфу на такі великі, щоб ризикувати своєю репутацією, – вважає співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич. – Враховуючи міжнародну думку щодо цього, компанії навряд чи підуть на такі кроки».
Ці санкції торкнуться «Газпрому», якщо він зважиться купити «Чорноморнафтогаз» чи укладатиме з ним якісь угоди. «Газпром» може зіткнутися з серйозними проблемами під час валютних розрахунків з імпортерами. При таких операціях найчастіше вдаються до послуг американських банківських установ», – визнає завідувач кафедри «Прикладна політологія» Фінансового університету при уряді Росії Костянтин Симонов.
Неприємним для України поворотом подій може стати вимога Eni й EDF виконання умов підписаної угоди. «Очевидно, що Україна фактично не може виконати ці умови, оскільки фізично не контролює територію Криму. Eniта EDF сміливо можуть вимагати компенсації за невиконання цього договору. Україна дотепер законодавчо не визначила, що анексія Криму була «форс-мажором», відповідно, якщо цього не визнати, Україна зобов'язана забезпечити виконання умов договору», – уточнює Артем Пепа, керуючий партнер адвокатської колегії «Статус».
Тупикова гілка ізоляції
Утім, більшість опитаних Forbes експертів сумніваються в реалізації описаної вище ситуації. Оскільки Крим набув статусу спірної території, більшість компаній і фінансових інституцій самі відмовляться від роботи в цьому регіоні. «У найкращому разі компанії, які мали підписані угоди на розроблення родовищ у Криму, заморозять проекти і повернуться, коли стабілізується політична ситуація, що, на жаль, станеться не швидко», – вважає Юрій Корольчук, співзасновник Інституту стратегічних досліджень. – Найімовірніше, можливість інвестувати в Чорноморський шельф буде тільки в якихось російських незалежних компаній. Але навіть для них основними стануть питання репутації та санкцій».
Ще одним із важких питань може стати дорожнеча робіт. Буріння однієї свердловини на глибоководній ділянці коштує близько $100 млн. І не факт, що з перших свердловин компанія відразу знайде газоносні пласти. А облаштування плавучих платформ, прокладка трубопроводів – це мільярди доларів, яких Росії в умовах світової ізоляції просто ніде взяти.
Україна просувала розроблення чорноморського шельфу, сподіваючись забезпечити цим більший рівень газової незалежності від РФ. Самій же Росії не дуже потрібні додаткові газові ресурси в чорноморському регіоні. Потреби Криму може забезпечити і вже наявна інфраструктура «Чорноморнафтогазу», а продавати цей газ за кордон стає малоперспективною справою. 17 квітня Єврокомісія ухвалила резолюцію, в якій закликала всі країни Європи не допустити будівництва газопроводу «Південний потік», який через Чорне море мав вийти в країни Південної та Східної Європи. Одна з вимог ЄК – ввести санкції проти російських нафтогазових компаній і взагалі максимально скоротити співпрацю з Росією в газовій сфері.
Міністр енергетики Росії Олександр Новак запевняє, що РФ і далі продовжуватиме будівництво «Південного потоку», оскільки воно відбувається на основі міжурядових угод, а не рішень Євросоюзу. Проте Болгарія ще до рішення Єврокомісії демонтувала на своїй території пілотну ділянку майбутнього газопроводу. А в інших країнах ще нічого й не починали робити.
Forbes Ukraine