Україна має достатній енергетичний потенціал, але потрібне його усвідомлення та дієва стратегія реалізації, – вважають українські та міжнародні експерти

11 грудня 2012 року в Києві, у приміщенні Американської торгової палати в Україні відбулася міжнародна конференція «США – Україна: IV Енергетичний діалог. Самодостатнє енергетичне майбутнє України до 2030 року», організована Центром відносин CША – Україна у партнерстві з Київським міжнародним енергетичним клубом «Q-Club». У конференції взяли участь українські та міжнародні експерти, представники влади, громадських організацій, компаній в галузі енергетики, посли та представники посольств Угорщини, США, Канади, Словаччини, Великобританії.

Учасники обговорили актуальні теми та світові тенденції в енергетичній сфері, перспективи розвитку ринків як традиційних, так і альтернативних джерел енергії, дали оцінку енергетичному потенціалу України, її ролі як виробника і транзитера енергії.

Як зазначив в своїй доповіді швейцарський експерт Дж. Гратц (Вища технічна школа Цюриха, Центр з вивчення проблем безпеки), з огляду на аналіз енергетичних ресурсів Україна має значний енергетичний потенціал. Та постає запитання: чи здатна вона усвідомити це? Поки ствердної відповіді дати не можна, зважаючи на фінансовий стан Нафтогазу, значну енергозалежність від Росії, низький рівень енергоефективності економіки.

Українські експерти – президент Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-Club» Олександр Тодійчук; екс-заступник міністра закордонних справ, президент «Грант Торнтон Україна», Олександр Чалий; екс-міністр з питань житлово-комунального господарства Павло Качур (Альянс «Нова енергія України»); директор енергетичних програм Центру «НОМОС» Михайло Гончар; голова правління Біоенергетичної асоціації України Георгій Гелетуха та інші авторитетні фахівці – висловили своє бачення викликів, енергетичних перспектив України, зокрема щодо її оптимального енергетичного балансу та енергетичної безпеки, прокоментували положення оновленої Енергетичної стратегії України до 2030 року.

«За двадцять останніх років (1991—2011 рр.) Україна значно послабила свої позиції як енерготранзитер. За цей час обсяги транзиту нафти зменшилися в 4,5 разів, а транзиту газу – в 1,5 разів, ми майже втратили нафтопереробну галузь, зменшили видобуток вуглеводнів. Це стало наслідком відсутності реалістичної та діючої державної стратегії розвитку галузі, втрати мозкового центру розвитку держави, який був би здатний вирішувати стратегічні питання, здійснювати оцінку, прогнозування, формувати державну політику в енергетиці. На сьогодні основними викликами для України в енергетичній сфері, окрім гармонізації із законодавством ЄС, російського питання (запуск Південного і Північного потоків, ціна на газ для України), модернізації ГТС тощо, є інституційна неспроможність галузі та корупція. Подолання цих викликів та створення нової енергетичної дипломатії – ось пріоритетні завдання для держави», – відзначив Олександр Чалий.

За словами заступника міністра енергетики та вугільної промисловості України Володимира Макухи, енергетична система України тривалий час була більш-менш стабільною, але негативні події 2006—2009 рр. похитнули цю стабільність і вказали на необхідність системних змін. Уряд вбачає першочерговими такі кроки: лібералізація ринку газу і електроенергії, гармонізація із законодавством ЄС, диверсифікація джерел постачання та одночасне збільшення внутрішнього виробництва енергії, оптимізація енергетичного міксу, реструктуризація газового сектора. Нині триває процес реформування НАК «Нафтогаз України», яким передбачено поділ функцій із транспортування, видобутку й реалізації газу. Реформування «Нафтогазу» спрямоване на підвищення ефективності роботи компанії, збільшення її привабливості для інвесторів тощо.

Олександр Тодійчук, підсумовуючи зауваження представників громадських організацій енергетичної галузі до запропонованої урядом Оновленої енергетичної стратегії, зазначив: «Чинна і «оновлена» Стратегія навряд зможе виконати ту роль, яка на неї покладається, – досягнення оптимального енергетичного балансу держави. Відповідно до Стратегії, енергетичний баланс і надалі формуватимуть проблемні атомна енергетика, вугілля, газ і нафта, а значний потенціал нетрадиційних джерел енергії залишається незатребуваним. Тому Стратегія є радше продуктом інерції думок тих, хто її створив на догоду олігархічним групам, які зацікавленні у збереженні наявного стану речей. Наслідки відсутності стратегічного підходу в питаннях розвитку енергетичної галузі, усвідомлення державних інтересів у цій сфері можемо спостерігати вже сьогодні: якщо в 2010 р. показник енергетичної безпеки України, який поки визначається за неприпустимо спрощеною методикою становив 65%, то в 2011 р. – 55% (зі 100 можливих). Україні вкрай необхідно відновити втрачений на сьогодні мозковий центр для прийняття стратегічних рішень в енергетичній сфері, залучивши незалежних експертів, науковців, представників галузевих об’єднань та громадських організацій».

Особливе зацікавлення учасників конференції та гарячі дискусії викликало обговорення таких актуальних питань, як перспективи видобутку сланцевого газу в Північній Америці, Європі та Україні, зміна розстановки сил основних гравців на світовому ринку газу, пов’язана з так званою «сланцевою революцією», енергетично орієнтована геополітична стратегія Росії, оцінка наслідків для світового газового ринку запуску «Газпромом» Північного та Південного потоків. У цьому плані корисною була інформація, надана іноземними експертами Дж.Гратцом, А.Коеном (США, фонд «Heritage Foundation»), Джеймсом Шерром (Великобританія, Королівський інститут міжнародних відносин), Ц.Філіповічем (Польща, компанія «United Oilfield Services Sp. z o.o.»).