Непоступливість Росії щодо проекту "Південний потік" змушує український уряд шукати під-тримку в Європейському Союзі. Як нещодавно заявив єврокомісар Гюнтер Еттінгер, Європа не проти допомогти в геополітичних іграх, але умовою своєї участі зберігає наразі недосяжне для України завдання - реформувати ринок енергетики відповідно до європейських стандартів. Як показав перший рік членства України в Енергетичному співтоваристві, з виконанням такого "домашнього завдання" поки що є проблеми.
Похолодання, що затягнулося, неминуче відбилося на болючій для російсько-українських відносин "газовій" темі. Україна почала використовувати більше "блакитного палива". А в "Газпромі" натякнули на можливу відповідальність Києва за проблеми з теплом в Європі, якій зараз не вистачає газу.
Українсько-азербайджанські переговори в швейцарському Давосі так і не привели до підписання договору про імпорт каспійського скрапленого газу в Україну. Бакинське керівництво дипломатично ухилилося від того, щоб зв'язувати собі руки конкретними зобов'язаннями перед Києвом. Воно усвідомлює, що зможе поставляти газ в Україну лише за залишковим принципом. Перед нею в черзі стоять Туреччина, Росія та Румунія.
Український уряд намагається будь-якими способами знизити залежність від дорогого російського газу і проголошує курс на політику енергетичної незалежності й ефективності. Одним з перспективних напрямів цієї політики називають видобуток сланцевого газу на території України.
Український уряд хоче частково замінити російський гах вугіллям. Екологи вважають це шкідливим для людей та природи, а також економічно невигідним. Вони - за розвиток енергозбереження та альтернативну енергетику.
