Події

12
жовтня 2011
В четвер, 6 жовтня, об 11.00 Інститут енергетичних досліджень спільно з аналітично-інформаційним агенством "Главком" провів прес-конференцію на тему: "До чого призведе приватизація "Київенерго" та "Западенерго"?". В заході приймав участь голова правління
Іван Плачков за 14 років пройшов шлях від машиністу ТЕЦ-5 до генерального директора "Київенерго". Двічі в 1999 та 2005-06 рр. займав посаду міністра палива та енергетики України. Без перебільшення він знає столичну енергокомпанію зсередини і в якості депутату Київради продовжує приймати активну участь в житті міського комунального господарства.

- В житті кожної держави велику роль відіграють природні монополії. Вони працюють на обмежених територіях, в тих галузях, в який неможлива конкуренція. Це компанії, які забезпечують водо-, тепло-, газозабезпечення та водовідведення. Діяльність природніх монополістів забезпечує життя кожного громадянина держави щохвилини. Очевидно, що Інтернет та вискоі технології будуть нікому не потрібні, якщо в квартирі не працює каналізація і холодні батареї. І держава, і суспільство в першу чергу зацікавлені в нормальтній роботі підприємств, які працюють в сфері життєзабезпечення.

Так у Франції діяльність в сфері життєзабехпечення здійснюється державними компаніями, в більшості країнах Європи такі підприємтсва контролюються муніципалітетами та мерами міст. В США такі компанії належать сотням тисяч акціонерів. Але жоден американський міліардер не може купити та придбати та контролювати подібну компанію, оскільки держава накладає відповідні обмеження, - говоре іван Плачков.

Як в них, зрозуміло, але українські реалії далекі від французьких та американських. Що відбувається в Україні?

В Україні держава та муніципалітети, навпаки, намагаються скинути із себе відповідальність за природні монополії. Сьогодні ми маємо ситуацію, коли вони віддаються в приватні руки, тобто підпадають під контроль окремих фізичних осіб. Це українське ноу-хау. В силу особистих, ситуаційних та інших факторів сьогодні почата приватизація природніх монополій в фнтересах окремих фізичних осіб. Сьогодні в країні склалася ситуація, коли компаніями монополістами, зокрема енергетичними, управляють структури, за якими стоять окремі бізнесмени. Імена їх відомі. Тепер же вони намагаються закріпити юридисно "статус кво", який склався.

Ви вважаєте, що приватизація не потрібна?

Я вважаю, що пакети акцій енергокомпаній, які лишилися в державній, власності необхідно продавати з подальшим жорстким контролем зі сторони органів влади та Президента. В тих же США природні монополії ефективно працюють під контролем жержавних відомств.

В Україні також робляться кроки в данному напрямку. Так, Президент посилив контроль на Нацкомісією з регулювання електроенергетики, тепер він сам призначає її керівника.

Оцінюючи ситуацію з приватизацією "Київенерго", я хочу відмітити, що через декілька років компанія ДТЕК нарешті визнала, що контролює енергокомпанію. Шляхом ряду маніпуляцій команди Леоніда Черновецького з "Київенергохолдингом" ДТЕК отримав контроль над 40% акцій "Київенерго". При цьому бюджет міста ак і не побачив грошей від продажу 13% акцій "Київенерго", які знаходяться в комунальній власності. Очевидно, що сьогодні ДТЕК зацікавлена в купівлі 25% акцій "Київенерго" для того, щоб забезпечити собі повний контроль над енергокмпанією. Очевидно також, що покупець прагне того, щоб заплатити за пакет акцій мінімальну суму.

Але специфіка "Київенерго" заключається в тому, що в теперішній час в управління компанії передані комунальні активи, вартість який в десятки разів перевищує акціонерну вартість компанії. Це ТЕЦ-5, ТЕЦ-6, теплові, розподільчі мережі, а також близько 30% активів в сфері електропостачання. В стратегії розвитку міста є положення про необхідність передачі в концесію "Київенерго" комунального майна. Я оцінюю це майно в $2 млрд. З урахуванням потенціалу бізнесу його вартість набагато більша.

Вважаю, що передача цього майна в концесію "Київенерго" неприпустима. Умови конкурсу з продажу 25% акцій "Київенерго" викликають в мене здивування. Суму, в яку оцінили ФГІ пакет акцій енергокомпанії - 436 млн. грн., по-іношому як смішною не назвеш. З урахуванням монопольного бізнесу "Київенерго" така оцінка пакета акцій компанії, яка забезпечує електропостачання 3,5 млн. людей не витримують критики. На прикладі, в кінці 90-х рр. минулого століття французька EdF оцінювала електричну частину бізнесу "Київенерго" в $1 млрд. Таким чином, тільки вартість майна "Київенерго" знижена в 8 разів.

"Київенерго" один з ключових об'єктів в забезпечення життєдіяльності столиці. Як будуть складатися відносини між приватними власниками компанії та державою після приватизації?

Хочу звернути увагу на ту обставину, що "Київенерго" забезпечує життєдіяльність ключових об'єктів, які відповідають за безпеку України. Це Генеральний штаб, СБУ. Таким чином, влада зобов'язана добре подумати, перш ніж передати в приватні руки столичну енергокомпанію.

На днях в Донецьку сталася ситуація, коли обласна енергокомпанія за борги відключила електроенергію будинку ветеранів. Мер Донецьку пообіцяв в судовому порядку розібратися з енергетиками. Уявіть собі ситуацію, що дещо подібне може повторитися в Києві. Тоді Президенту доведеться вимагати від керівництва "Київенерго", яке півласне власнику, відновити енергопостачання, наприклад, Генерального штабу. Я впевнений, що громадяни України цього не зрозуміють. Саме тому навіть в країнах з найбільш ліберальними підходами в регулюванні роботи природніх монополій, таких як США, Канада, неможлива ситуація, коли фізична особа володіє та розпоряджається ними. В Великобританії за часів тотальної приватизації Маргарет Тетчер енергетику продали державному пенсійному фонду, акціонерами якого є мілійони громадян країни. Українська влада також має розуміти всю відповідальність переходу природніх монополій до приватних рук.

Я думаю, що післі проведення приватизації теперішній чи настпуний Президент неминуче будуть змушені піти на жорсткість контролю над природніми монополіями. На них не заробляють, у всьому світі рентабельність їх роботи ледве перевищують розмір депозиту в банку. Все це в кінцевому результаті призведе до того, що природні монополії будуть перетворені в публічні акціонерні товариства, які будуть належати десіткам тисяч власників та регулюватися відповідними держорганами. В світі не придумали іншого алгоритму взаємовідносин держави з подібними компаніями.

Якою може бути схема управління місцевою громадою природніми монополіями в сфері життєзабезпечення?

Це проста схема, яка діє в більшості країн Європи. Наприклад, в Хельсінкі та Франкфурті комунальні компанії, які займаютсья електро-, газо-, та теплозабезпеченням входять в склад холдингу, який забезпечує координацію їх діяльності та розвиток інфраструктури міста. Діяльність компанії проходить під контролем муніципалітету, а її керівник є 2-3 людиною за значимістю в місті. так само як і президент EdF входить в п'ятірку найбільш впливових керівників у Франції.

У випадку з "Київенерго" кияни будуть вимагати від меру забезпечення поставок тепла та світла в свої квартири. Це тяжка робота, повірте мені. Я бачу в намаганнях теперішнього керівництва столиці передати майно "Київенерго" в концесію намір зняти з себе відповідальність за можливі перебої в роботі міського енергокомплексу. Так "страусину" політику ми не побачимо ніде в світі. Задача міської влади, передусім, забезпечити стабільну роботу інфраструктури міста, а вже потім займатися "шедеврами".

Підприємства комунальної енергетики є найбільшими споживачами газу, який постійно дорожчає. Яким може бути вихід?

Вихід я бачу в подальшому розвитку централізованого теплозабезпечення. Більш ефективної системи в світі не придумали. Індивідуальні системи теплозабезпечення можуть використовуватися, наприклад, на півночі Франції, Іспанії, де опалювальний сезон не перевищує 2-3 місяців. В умовах суворих зим використанню систем централізованого теплозабезпечення альтернативи не існує. Гарним прикладом може бути Варшава, де заборонені індивідуальні котли.

Під час мого керування "Київенерго" для реконструкції системи теплозабезпечення залучався кредит Світового банку. Були розпочаті роботи з широкомасшатбної роботи по заміні труб, застарілих котлів та іншого обладнання. За рік змінювалося по 140 км. труб.

Під час реалізації аналогічнох програми у Варшаві вдалося добитися економії 27% природного газу, який використовується для виробництва тепла.

Ще одним елементом програми енергозбереження є втсановлення лічильників тепла. Адже сьогодні споживач платить за втрати. Коли ж споживач буде сплачувати безпосередньо використане тепло, ми побачимо реальну економію: будуть закриватися форточки, утеплюватися квартира і т.і. Потенціал скорочення використання газу від впровадження лічильників оцінюється в додаткові 15-20%. таким чином, можна зекономити 35-40% газу, який використовується для виробництва тепла та гарячої води.

Важливим наслідком зменшення використання газу є те, що населення не відчує цінового шоку від росту тарифів, оскільки за споживання енергоносіїв в цілому прийдеться платити менше.

Чи будуть підвищуватися тарифи на послуги природніх монополій?

В мене немає сумнівів в тому, що тарифи підвищуватися будуть. Сьогодні через низькі тарифи ми субсидуємо богатих. Один забезпечений споживач, який мешкає в багатокімнатній квартирі та має заміських будинок, отримує дотацію, яка в 25-30 розів перевищує дотацію пенсіонера. Уряд та Президент мають, нарешта, проявити політичну волю та впровадити систему грошових дотацій малозабезпеченим верствам населення.

 [1-1]